Сафарі в президентській резиденції та борщ в традиційній селянській хаті XVIII ст. Розсекречуємо унікальні місця Київщини

Минулого тижня команда Discover прокинулася рано, щоб взяти участь в ознайомчому турі Управління туризму КОДА цікавими місцями Київщини. По маршруту в нас була Державна резиденція «Залісся» в 60 км від Києва та «Хутір Савки» у с. Нові Петрівці.  Якщо коротко, було ново, гарно, цікаво, автентично, смачно і захопливо. Якщо більш детально, читайте далі.

Державна резиденція «Залісся» знаходиться в зоні Полісся Київської та Чернігівської областей. У 50-х роках 20 століття М.Хрущов потрапив на полювання на мисливську дачу в Югославії і так надихнувся проектом, що наказав відкрити такі і в радянському союзі. Так у 1957 році на площі в 40 тис гектарів виникло мисливське господарство «Залісся». З настанням незалежності його перетворили на резиденцію для прийому і перебування вищих посадових осіб України та закордонних гостей. Довгий час «Залісся» вважалося режимним об’єктом і потрапити туди було неможливо. А з 2014 року резиденцію відкрили для відвідувачів. Це розповідає нам екскурсовод пані Наталія, яка вже 30 років працює в установі і, здається, знає про неї все. Вона провела нас в Музей природи, де продовжила знайомити з резиденцією. 

Колекція самого музею складалася у 60-80 роки і представлена низкою опудал тварин в природних умовах, що водяться в господарстві, їхніми фотографіями, цікавими світлинами з історії резиденції, на яких зафільмовані відомі відвідувачі «Залісся», зокрема, сам Хрущов, Брежнєв, Щербицький, Ф.Кастро та інші.

Під час екскурсії в музеї пані Наталя розказує, кого можна зустріти у місцевому лісі, як відрізнити оленя плямистого від оленя благородного, чим цікаві зубри (спойлер: у них панує матріархат), які екзотичні тварини жили на території господарства раніше, як виглядає «шлюбне танго» качки-поганки і чому її називають «пірникоза», як годують та заготовляють корм для тварин та багато іншої цікавої інформації.

На початку 2000-х «Залісся» втратило статус мисливського господарства і перебуває в процесі реорганізації в національний природний парк. Тобто вбивати тварин тут не можна, можна тільки готувати і дивитися. Що ми і поїхали робити.

Територією резиденції проходить екологічний маршрут протяжністю в 23 км, по якому можна здійснити захоплююче сафарі тривалістю 2-2,5 години на автомобілі, автобусі, велосипеді, пішки або на лижах у супроводі досвідченого гіда. 

Тут в майже диких умовах проживає 28 видів ссавців, більше 100 видів птахів, земноводні, риби, плазуни. Серед них найбільшу чисельність має олень благородний (близько 900 голів), олень плямистий (750 голів), козулі, дикі кабани, лисиці, зайці, білочки, лані, в тому числі унікальні види альбіноси; водяться зубри, завезені з Біловезької пущі, червонокнижна чапля сіра та дятел чорний та багато інших.

Найлегше зустріти звірів з листопада і до кінця зими. З настанням холодів вони приходять на екскурсійний маршрут, яким проходить сафарі для туристів, та на підгодівельні майданчики з годівницями, що розкидані по території. Ми переконалися в цьому на власні очі. За майже годину нашого сафарі нам трапилися близько десятка родин оленів, козулі, лані, лосі, різноманітні птахи, в тому числі лебеді. Кожна поява тварин викликала купу емоцій, вигуків і обговорень. З неймовірним азартом ми, як діти, прикипіли до вікон автівки максимально пильно вдивляючись між дерев, щоб нічого не пропустити.  

Утім, кожного сезону «Залісся» має окремі особливості, які приваблюють туристів. Наприклад, в травні нас запросили помилуватися величезними полями конвалій; у лютому – подивитися на яскраво-жовте цвітіння ліщинника, першої рослини, що розпускається на території; восени тут проводяться грибні екскурсії.

На території обладнані рекреаційні зони з альтанками, мангалами. Особливо гарні локації біля штучного озера розміром як 23 футбольних поля з островом посередині, що утворилося на місці торфодобувного кар’єру. Воно є місцем гніздування багатьох птахів і крутезною фотозоною. Якщо пощастить, можна навіть потрапити на навчальні польоти лебедів. Ми не бачили, але пані Наталя каже, що виглядає це нереально, і наша команда схильна їй вірити.

Далі нам показали місцеву конюшню, де знаходяться коні кращих світових порід подаровані президентам в різні часи шанованими гостями. Коників можна погладити, погодувати і покататися. Спочатку вам запропонують тренування на манежі, а згодом можна буде і по лісу покататися. 

Також на території «Залісся» знаходиться власне резиденція з готельним комплексом, побудовані в радянські часи, та гостьовий будинок зведений уже в 2000-х. Щоб побачити резиденцію потрібно за 3 тижні до візиту подати документи на підтвердження. Але оглянути будівлю можна буде тільки зовні.  

Домовитися про відвідування «Залісся» можна зателефонувавши за номером 044 226 24 32 за день до запланованого візиту. Екскурсії тут проводяться 2 рази на день о 10:00 та о 13:00.

Наше сафарі закінчилося ближче до обіду. Ми нагуляли не слабенький апетит і поїхали на гостину на «Хутір Савки» в Нові Петрівці у Вишгородському районі.

«Хутір Савки» – невеликий родинний етнографічний музей, де можна познайомитися з традиційним українським побутом, розвагами, звичаями, ремеслами та кухнею. Музей складається з двох хат. Перша, 1786 року, побудови належала місцевому заможному селянину. Її пан Савка – господар садиби, викупив у попередньої власниці і вже в 2004 році, почав приймати тут гостей з екскурсіями та частуваннями. Але згодом однієї хати стало замало і в 2008 році на подвір’я з Житомирщини перевезли ще одну, дворянську, середини 19 ст.

Спершу нам провели екскурсію по подвір’ю. Тут і вулики, і кузня, клуня, льох, садочок, і гордість пана Савки – колекція корінців та каміння химерних форм. Серед них власник показує нам і «сумуючого собачку», і зайчика, і квіточки. Дуже класна гра на фантазію. Але то був тільки розігрів, бо далі ми пішли на майданчик перед двором грати у більш серйозні ігри: стріляти з лука, катапульти та іншої чудернацької зброї, яку пан Савка самостійно виготовив і встановив для розваг гостей. 

Після розваг ідемо опановувати традиційні ремесла. На «Хуторі Савки» можна спробувати себе в ткацтві, бортництві, столярстві, чоботарстві, ковальстві, навчитися молотити борошно і користуватися жорнами, готувати страви в печі, дізнатися про безліч процесів з різних сфер життя, з якими постійно мали справу наші предки. Для дорослих є бонус – розповідь про тонкощі самогоноваріння.

Далі заходимо до хати, де хазяйнує дружина пана Савки – Валентина Семенівна. Вона зустрічає гостей з хлібом-сіллю і починає екскурсію кімнатами і коморою. Навіть складно сказати скільки сотень старовинних предметів тут знаходиться! Їх викуповували для музею з різних куточків України, але є і подарунки, навіть від посольства Ірану. У кожного предмета своя історія. Від відповіді на просте питання «А що це?» розповідь господині розкручуються до обрядів і життєвих ситуацій, де «це» використовувалось, як виготовлялось, чим замінялось, які цікаві історії пов’язані. Питати не перепитати, слухати не переслухати. 

Але на черзі були вже частування, а хто ж від такого відмовиться. Тим більше, коли страви приготовані в печі в глиняному посуді і за стародавніми рецептами. На обід, що плавно перейшов у вечерю, нас пригощали борщем зі сметанкою, картоплею тушкованою з м’ясом, домашньою ковбасою, соленими огірочками і маковим пирогом з компотом із домашніх яблук. Меню на «Хуторі Савки» вражає різноманітністю. Голодним точно ніхто не залишиться. 

Пан Савка та Валентина Семенівна приймають гостей різного віку з різних континентів і мають програми на всі смаки, тільки просять попереджати про свій приїзд. На національні свята вони іноді організовують традиційні гуляння. А ще їхня садиба просто на розрив серед випускників 4-9 класів, бо тут для них особлива пропозиція. Дати бронюються за півроку наперед, а це на нашу думку вагомий аргумент.

Текст: Ірина Макуха
Фото: Олена Колеснікова