Як розвивати туризм в Україні. Успішний кейс міста Дрогобич

У Дрогобичі туризм об’єднав громаду, бізнес та владу. І за п’ять років місто збільшило потік туристів до ста тисяч на рік. Тут є вуличний музей, галерея з вагами для жінок, унікальні страви на кшталт кави із сіллю та вечірні театралізовані екскурсії з відьмами. Як місту вдалося зробити такий прорив? Про це у розповіді керівника туристичного інформаційного центру Дрогобича Ігоря Чави.

— Дрогобич став прикладом того, як можна підняти туристичну галузь в одному конкретному місті. Як вам це вдалося?

Ще п’ять років тому у Дрогобичі ніхто системно не займався розвитком туризму. Не було візії, як це робити. Тоді ми звернулися до міського голови, він підтримав нашу ініціативу по відновленню туризму у місті. Так все й почалося. Спершу прописали стратегічно-маркетингову стратегію розвитку туризму і по ній почали рухатися. Запросили туристів, зробили якірні місця, де вони могли б затримуватися і залишати гроші.

— Але ж і раніше туристи приїздили до Дрогобича…

Так, але тоді туризм у Дрогобичі був навколо одного об’єкту – Собору Святого Юри, який було внесено до спадщини ЮНЕСКО. Після його відвідання люди не знали, що далі робити, не було інформації, що ще можна побачити. Ми почали відкривати інші об’єкти. Першим – Дрогобицьку ратушу, на якій зробили підйом (вхідний квиток – 20 грн., екскурсія – 30 грн.). Після цього почали працювати із закладами харчування: хто проявляв ініціативу – допомагали у створенні свого унікального продукту. Так серед страв з’явилась кава із сіллю, торт із сіллю, вареники за рецептом Ольги Франко. Хто вже мав цікаві страви - адаптували, щоб це було цікаво для туристів.

— Який зараз середній чек від туристів у цих закладах?

Минулого року середній чек був близько 500 грн. Як буде цього року, ще невідомо. Ми створюємо мінімум 500 робочих місць в рік. За чотири роки у нас відкрилося 14 нових закладів харчування. І в цьому є також заслуга туризму. Шкода, що через карантин деякі з них закриються, але попри те, місто стає цікавішим.

Раніше туристи затримувалися у місті на годину-півтори, а тепер лишаються на 7-8 годин. Гуляють по місту, роблять фотографії, заливають у мережу.

— Скільки раніше було туристів і зараз?

Коли ми почали працювати, до міста в середньому щорічно орієнтовно приїздило 20-30 тисяч туристів, а за 2019 рік маємо не менше 100 тисяч.

Ми зробили брендинг міста, є логотип, наповнюємо місто інсталяціями. Є вуличний музей, в рамках якого стоїть пам’ятник гасовому ліхтарю, бо Дрогобич був одним із перших міст, де для освітлення використовувався газ.

У підземеллі ратуші ми створили галерею, де є ваги різного періоду та різних епох. Є ваги для зважування бойових снарядів часів Першої світової війни, поштові ваги для зважування бандеролі, ваги для зважування курячих яєць, тому що раніше вони продавалися не лотками, а на вагу. Є ваги для зважування жінок, яких звинувачували у відьмацтві. Колись вважали, що якщо жінка важить 48 кг, то за тогочасними уявленнями про аеродинаміку, вона могла літати на мітлі. Отже – відьма. Тому ми зважуємо жінок і потім, за необхідності, відгодовуємо шоколадом та дрогобицькою ковбасою.

— У вас ще були театралізовані екскурсії…

Так. Спільно зі студентським театром «Альтер» ми зробили вечірні театралізовані екскурсії, де є чотири персони: сторож ратуші, годинникар, кат та відьма, яка говорить виключно латинською мовою під час екскурсії, бо вона ж дуже довго «перебувала в ув’язненні».

Цю екскурсію ми проводили близько семи місяців, а в 2016 році її визнали однією з найкращих екскурсій України. Це була перемога, бо до того на карті Львівщини із міст був лише Львів, а тут почав з’являтися і Дрогобич.

— Дрогобицький солевиварювальний завод - найстаріший з нині діючих солеварних заводів в Україні. Він відкритий для туристів?

Так. Солеварний завод теж можна відвідати, безкоштовно.

— Які ще новації вам вдалося запровадити?

Спільно з громадськими організаціями та бізнесом ми наповнюємо місто муралами. Створені три мурали, один з яких символізує логотип міста.

Проводимо платні тематичні лекції з цікавими відомими доповідачами. Наприклад, як до 30 років стати мільйонером та потрапити до списку Forbes. З цих коштів віддаємо гонорар лектору, а решту інвестуємо в місто - встановлюємо таблички, проводимо заходи до відкриття туристичних сезонів, ярмарки та фестивалі.

— Іноземці приїжджають?

Так. В основному з Польщі - десь 40%, решта – з Німеччини, Англії, Канади, Ізраїлю та Австрії.

— Як щодо готелів?

Це слабке місце Дрогобича, але ми працюємо над цим. У планах поки відновити існуючі готелі та забезпечити там комфортні умови для проживання. Цього року ми хотіли почати роботу над будівництвом хостелу. Навіть знайшли підприємство, яке готове було віддати своє приміщення під хостел за умови, що чистий прибуток буде йти на розвиток туризму. Але все зупинилося та цю ідею не полишаємо.

Ми об’єднали владу, громаду та бізнес навколо змін у сфері туризму Дрогобича. Це найшвидші зміни, які видно, вони дають користь усім.

Свого часу нам довелося консультувалися з цих питань у Львові, Жовкві. Нам допомагали, підказували, як правильно будувати туризм. Сьогодні вже ми допомагаємо, зокрема Бориславу, розробити стратегію туристичного розвитку міста.

Матеріал підготовлено Державним агентством розвитку туризму України